Згадаймо про проказу

У 1948 році на міжнародному конгресі в Гавані було вирішено виключити з лексикону у всьому світі слово «прокажений». Вважається, що воно несе в собі негативне забарвлення, ставить клеймо ізгоя на пацієнтах і призводить до їх дискримінації. Але і на сьогодні це слово та страх, який його супроводжує, не вдалося викорінити з суспільної свідомості. Як не вдалося перемогти саму хворобу.

 Проказа – одна з найдавніших хвороб, описана ще у китайських трактатах та єгипетських папірусах, датованих 4 тисячами років тому. Згадуються лепра також у Біблії.

 Хворі на проказу люди ізолюються в лепрозорії, де вони живуть без права виходу до повного видужання. Єдиний в Україні лепрозорій розташований в Одеській області. Останній пацієнт надійшов сюди у 2005 році. У 2006 році на лікуванні перебувало 22 хворих, у 2013 році — 20, у 2016 році лікувалось 9 хворих та велося медичне спостереження за шістьма за межами лепрозорію, 2020 року в лепрозорії лікувались 6 осіб. На даний час хворі вилікувались, але доживають віку в цьому закладі. Останні роки випадки лепри в Україні не реєструються, але з огляду на величезну міграцію населення у зв’язку з війною, ситуація може різко змінитися, адже випадків лепри у світі ще дуже багато.

 Нині у світі налічують близько 15 мільйонів хворих на лепру – переважно серед найбіднішого населення країн Африки, Азії, Індії, Іспанії та Португалії, країн СНД та Кореї, Філіппін і Японії, а також країн Південної та Центральної Америки.

 У 2000 році вдалося ліквідувати хворобу як проблему громадського здоров’я, її поширеність скоротилася до показника менше 1 випадку на 10 000 людей. У 2020 році було зареєстровано близько 130 000 нових випадків, близько 73% з них сталися в Індії, Бразилії та Індонезії. Останніми роками у світі реєструють 150 -200 тисяч нових випадків щорічно.

 Проказа, або лепра – це хронічне інфекційне захворювання, яке уражує шкіру та периферійну нервову систему.

Збудником прокази є паличкоподібні мікроорганізми – палички Хансена. Після зараження до перших проявів може минути 3-5 років, а максимальний доказаний інкубаційний період – близько 40 років. Мікобактерії лепри близькі за своїми властивостями до туберкульозних. Зараження можливе як внаслідок тривалого шкірного контакту, так й через дихальні шляхи. Можливими шляхами зараження також є аліментарний, трансмісивний (через укуси комах), зрідка – трансплацентарний. Разом з тим слід зазначити, що лепра є малоконтагіозним захворюванням – інфікування відбувається лише у 10% контактних осіб при тривалому, постійному та тісному контакті з хворими.

 Починається захворювання з появи на шкірі пігментованих плям або гранульом – специфічних потовщень, які розростаються, утворюють складки, виразкуються. Паралельно уражаються нерви – виникає порушення чутливості. При відсутності лікування процес вражає також верхні дихальні шляхи, очі та внутрішні органи. Ураження нервів та тканин призводять до інвалідизації. Для діагностики захворювання робиться зішкріб з гранульом, в яких виявляються мікобактерії лепри. Для лікування пацієнту призначаються антибіотики, вітаміни, фізіотерапевтичне лікування.

 На даний час від лепри можна повністю вилікуватись. З 1995 року ВООЗ забезпечила безоплатний доступ до лікування всіх хворих на лепру. Лікування захворювання тривале – від 2 до 8 років.

 Профілактика цієї хвороби полягає в дотриманні санітарно-гігієнічних правил: треба часто мити руки, уникати подорожей в ті країни, де зафіксували лепру, щоб уникнути небажаних контактів з можливими носіями або хворими на проказу.