Ілюзія безпеки. Або чому Рівненський ОЦКПХ оголошує збір черв’яків

Якщо ви думаєте, що подібні сюжети трапляються виключно десь у далеких тропічних країнах, то у нас для вас новини — цей гельмінт на Рівненщині вже давно перестав бути заморською екзотикою. Офіційно місцевий підшкірний дирофіляріоз у людей фіксують у Рівненській області з 2005 року, з того часу і дотепер лабораторно підтвердили вже 54 випадки цього захворювання, найбільше епізодів виявлено у Сарненській, Рівненській та Березнівській громадах, хоча географія знахідок значно ширша — поодинокі події реєструються у всіх куточках нашого регіону.

Головне джерело підшкірного дирофіляріозу поруч із нами — це хворі собаки та коти (як волоцюжні, так і домашні), а також дикі м’ясоїдні тварини. Самі по собі вони не заразні для людини, але коли їх кусає комар, у його тілі личинки паразита стають інвазивними, тобто небезпечними для людини. Зміна клімату, велика кількість безпритульних чотирилапих та міграція комарів роблять цю інфекцію реальною загрозою для здоров’я жителів Рівненщини.

 У поточному році на території Рівненської області офіційно не зареєстровано жодного випадку захворювання людини на підшкірний дирофіляріоз, проте реальна епідемічна ситуація може суттєво відрізнятися і відсутність хворих у звітах — це, найімовірніше не зникнення самої хвороби, а вплив таких суб’єктивних факторів:

• медичні працівники локальних лікарень сприймають вилучення підшкірного гельмінту як суто механічну маніпуляцію, його утилізують як медичні відходи без передачі в ДУ «Рівненський ОЦКПХ МОЗ»;
• хворі самостійно видаляють ниткоподібних паразитів вдома, не звертаються до профільних фахівців і викидають збудника, через що паразитологи втрачають відомості про реальні осередки інвазії;
• підшкірний дирофіляріоз часто маскується під атероми, фіброми, кісти, ліпоми або банальні алергічні реакції, внаслідок чого первинний діагноз пацієнта виявляється помилковим.

Для того, щоб епідеміологічний нагляд за всіма осередками підшкірного дирофіляріозу в області був об’єктивним, всім нам потрібно дотримуватись чіткого алгоритму. Медичним працівникам, які виявили такі хірургічні трофеї, потрібно обережно їх видалити та відразу помістити у флакон із 70% етиловим спиртом або фізрозчином (якщо паразит не цілий — зробити ці маніпуляції із його фрагментами), оформити стандартне супровідне направлення, доставити знахідку у паразитологічну лабораторію нашого Центру та оформити екстрене повідомлення для початку епідеміологічного розслідування.

Якщо паразит вийшов самостійно або людина видалила його у домашніх умовах, у жодному разі не потрібно викидати чи знищувати його. Варто покласти гельмінта у маленьку чисту баночку з горілкою або звичайною водою, обробити рану антисептиком, накласти чисту пов’язку і звернутися до сімейного лікаря або хірурга для професійного огляду. Збереженого хробака передати лікарю або самостійно віднести до Рівненського ОЦКПХ для безкоштовного аналізу, який допоможе встановити точний діагноз і захистити нашу громаду від поширення цієї неприємної інвазії.